татушко елена

Прокрастинація

чи такий страшний вовк, як його малюють?
Слово "прокрастинація" стає широко вживаним терміном, а саме явище – трендом XXI століття. Навряд чи є такі, що не знають значення цього слова, але й більшість з тих, що знають, розуміють "прокрастинацію" неправильно, як стверджує Стів Сміт, один з дописувачів видання Australian Anthill.
Що таке прокрастинація?
Прокрастинація – це бажання відкласти "на потім" важливі справи, при цьому замінивши їх менш "складними" та "важливими". Яскравий приклад прокрастинації – це, наприклад, перевірка пошти, коли вам потрібно писати важливий звіт чи прибирання на робочому столі, коли вам "кров з носа" потрібно закінчити великий робочий проект.

Прокрастинатори легко знаходять переконливі причини, чому вони затягують або відкладають вирішення поставлених перед ними завдань. Наприклад, вони можуть переконати себе, що правильно розставляють пріоритети, не дозволяючи роботі займати більшу частину свого життя, або можуть вважати, що їм простіше працювати під тиском нависаючих термінів виконання робіт. Для прокрастинації існує безліч приводів і кожен прокрастинатор виправдовує свою лінь по-своєму.

Різною мірою стан прокрастинації притаманний більшості з нас і до певного рівня він вважається нормою. Однак він стає великою проблемою, коли перетворюється на звичайний робочий стан, в якому людина перебуває більшу частину свого часу.
Залежно від такої емоційної реакції, науковці виділяють два фундаментальні типи прокрастинаторів:

«розслаблений» прокрастинатор витрачає час на інші, більш приємні заняття і розваги. Їх прокрастинація – це форма втечі від неприємних переживань, пов'язаних з виконанням того, що вони відкладають. Спочатку вони не роблять це, тому що їм нудно, а потім шукають виправдання або придумують псевдораціональні пояснення своїй поведінці. В глибині їх мотивів може бути прагнення до задоволення найважливіших емоційних потреб – в увазі і схваленні з боку оточуючих, в любові, упевненості в собі.

«напружений»прокрастинатор характеризується загальним перевантаженням, втратою відчуття часу, незадоволеністю власними досягненнями, неясними життєвими цілями. Страх невдачі (побоювання, що не впораєшся із завданням через брак необхідних знань (таланту, везіння і т. д.), страх продемонструвати свою некомпетентність є найбільш поширеною причиною прокрастинації цього типу. Занадто самокритичні люди уникають багатьох форм діяльності, особливо якщо в них є елемент змагання. Іноді вони навіть розуміють, що відмова від боротьби – це теж форма поразки, і переживають ще й через це. Проте, поразка без боротьби, очевидно, менш болісна, ніж провал реальної спроби. Іноді комплекс неповноцінності виражається у прокрастинаторів у формі своєрідної манії величі: «я можу це зробити набагато краще (ніж хтось), просто в мене немає часу цим зайнятися».
Звісно ж, поїдання мівінки виглядає привабливіше, ніж написання курсової.
Науковці виділяють такі види прокрастинації:

1) щоденна (побутова), тобто відкладання домашніх справ, які повинні виконуватися регулярно;

2) прокрастинація у прийнятті рішень (в тому числі незначних);

3) невротична, тобто відкладання життєво важливих рішень, таких як вибір професії або створення сім'ї;

4) компульсивна, при якій у людини поєднуються два види прокрастинації – поведінкова і в прийнятті рішень;

5) академічна, тобто відкладання виконання навчальних завдань, підготовки до іспитів і т. д.



Милграм і Тенне об'єднали ці види в два: відкладання виконання завдань та відкладання прийняття рішень.

Бісові важливі справи нападають!
Перш ніж перейти до порад про те, як боротися з прокрастинацією, необхідно розібратися в її причинах, серед яких виділяють:

1. Авторитарність батьків. Затягування може бути відповіддю на авторитарний стиль виховання батьків.

2. Страх невдачі. Людина боїться, що не впорається з поставленим завданням, побоюється, що у неї не досить здібностей, умінь або часу. «Вже краще не робити зовсім, ніж виглядати безглуздо», - думає прокрастинатор. Низька самооцінка, невпевненість в собі - ось що заважає.

3. Перфекціонізм. Людина не приймає середніх результатів. Якщо вже братися за справу, то виконувати її бездоганно.

4. Незрозумілі цілі. Якщо керівник не вказав чітко, в якому напрямі треба рухатися, зате пояснив, що пріоритетів немає і усе важливо – людина опиняється в повній розгубленості і прагне відтягнути виконання незрозумілих завдань. Вона просто не знає, з якого боку підійти до проблеми, а як натура нерішуча, боїться брати на себе відповідальність.

5. Невірні переконання. Людині здається, що якщо її загнати в рамки, вона зможе виконати роботу набагато краще.

6. Лінь і відсутність інтересу. Нам властиво відкладати «на потім» нецікаві і нудні заняття, особливо якщо йдеться про такі моторошні речі, як похід до стоматолога – цю справу ми, як правило, відкладаємо і відкладаємо.

Прокрастинатори, що відкладають виконання справ на крайній термін, часто мають проблеми зі здоров'ям. Намагаючись щось зробити за дуже обмежений проміжок часу, людина відчуває фізичне і нервове перенапруження, часто не встигає поїсти (для підтримки працездатності часто п'є каву і зловживає енергетиками), відчуває наслідки недосипання.

це сидить всередині тебе
Як прокрастинація поглинає людину?
В. Бикова, досліджуючи особливості студентської прокрастинації, стверджує, що причини і особливості прояву прокрастинації у студентів і дорослих є різними. Прокрастинація у студентів виникає, найчастіше, в ситуаціях і справах, що пов'язані з інтелектуальною напругою, вимагають самоорганізації і планування діяльності, що характеризуються відтермінованою винагородою, недостатньою мотивацією, необхідністю взаємодії з людьми, які викликають негативні емоції.


Прокрастинація - це неефективна витрата часу, коли людина і не працює (щось він робить, але робить не те, що треба), і ніби як не відпочиває. Цим вона і відрізняється від ліні і повільності.

Якщо говорити про симптоми, то тут не варто чекати чогось особливого. Просто, людина, яка опиняється в полоні прокрастинації:

  • Стає неорганізованою і часто спізнюється
  • Втрачає відчуття часу і бажання встигати хоч щось, хоч десь
  • Максимально прагне зайнятися чим завгодно, крім своїх прямих обов'язків або реально необхідних справ
  • Важко працює за графіком і адаптується до суворих тимчасових рамок в робочому процесі

Інколи прокрастинація не те що не шкодить, а й допомагає нам боротися з депресією.
На початку свого розвитку, прокрастинація змушує людину більш агресивно реагувати на планування. Вона намагається всіляко уникнути цього і перекладає відповідальність на інших. У підсумку, ситуація розвивається двома шляхами. Перший, коли справи так і не виконуються взагалі, зазвичай супроводжується подальшою депресією і погіршенням здоров'я. Ну а другий випадок - це напружений ривок перед закінченням дедлайну і як наслідок - нервове виснаження і відповідна реакція організму - посилена прокрастинація.

Масова прокрастинація.

Прокрастинація викликає у вас відчуття провини, стрес і втрату продуктивності, вона може спровокувати невдоволення оточуючих через невиконання зобов'язань, вона є причиною багатьох нереалізованих можливостей.
Прокрастинація чи лінь?
До певного рівня прокрастинація вважається нормою. Проте, це стає проблемою, коли вона заважає нормальній життєдіяльності. Ще в 1992 році вчений Ноах Милграм помітив і провів аналіз явища, яке нарекли англійським Procrastination, що означає затримку. Ідея була в тому, що сам по собі феномен відстрочки чого-небудь дуже сильно пов'язаний з внутрішнім станом людини і може стати реальною хворобою.
Саме прихована прокрастинація може стати справжньою бідою в майбутньому через те, що складно знайти саму проблему, а людина втрачає свої позиції в суспільстві, стає замкнутою і дуже роздратованою. А вся справа в тому, що звичайне бажання відкласти щось через втому або особисту жалість до себе стає звичкою. У результаті, вже складно контролювати себе, привести в тонус і максимально сконцентрувати увагу.
Прокрастинація довго вважалася звичайною лінню. Але після проведених досліджень, стало зрозуміло, що тут криється глибокий психологічний підтекст.
І в 80 % випадків явної хвороби спостерігаються й інші серйозні симптоми проблем з нервовою системою і організмом в цілому.
Хтось вважає, що це лише умовне прикриття ліні (зазвичай, це ті, хто прокрастинацією якраз не страждають), а хтось бачить в ній невідому силу, яку неможливо контролювати. Тім Урбан, автор блогу Wait But Why, описав процеси,
які проходять в голові прокрастинатора, таким чином: біля штурвалу життя стоїть розумна і організована людина, якій заважає «мавпочка миттєвих задоволень»
тим, що постійно відбирає у нього штурвал, і ось людина, замість того, щоб
зайнятися справами, починає витрачати час на всілякі приємні марності. Весь цей порцес закінчується, коли раптово (зазвичай, в останній момент перед дедлайном) з'являється панічний монстр, який проганяє мавпочку і дозволяє розумній істоті врятувати ситуацію.
Відповідь же на запитання щодо природи прокрастинації "приховується" в теорії "тимчасової мотивації" (Temporal Motivation Theory). Якщо вірити цій теорії, тоді формула прокрастинації виглядатиме наступним чином: E x V/T x D

E – Expectation (Очікування) – ви з набагато більшим натхненням виконуватимете роботу, в якій очікуєте досягнути успіху.

V – Value (Цінність) – ви з більшим натхненням виконуватимете роботу, яка принесе більшу віддачу.

T – Tolerance (Толерантність) – ваша особиста толерантність до затримки. Деякі люди просто не можуть чекати.

D – Delay of Reward (Затримка винагороди) – через який час в середньому ви отримаєте віддачу (винагороду) за виконану працю.

Всі ці прийоми і методи можуть допомогти вам у боротьбі з прокрастинацією. Виберіть з них ті, які найкраще підходять саме вам, і відповідають причинам вашої прокрастинації.
Written by Natasha Savicheva
All rights for images and videos belong to their authors.
Further materials
Made on
Tilda